Шпинат малабар (Basella alba або Basella rubra), також відомий як цейлонський шпинат, шпинат лоза або виткий шпинат, є тропічною листовою зеленню, яка процвітає в теплому кліматі. Він не пов’язаний ботанічно зі справжнім шпинатом, але його темно-зелені блискучі листки і пагони нагадують шпинат і їх можна їсти сирими або вареними.

Характеристики та вирощування

Шпинат малабар – це швидкозростаюча, витка рослина, яка може досягати висоти до 10 футів. Йому потрібна шпалера або інша опора, щоб рости вертикально, оскільки він може заплутатися і стати неслухняним, якщо залишити його розповзатися по землі.

Він віддає перевагу добре дренованому, родючому ґрунту з показником pH від 6,5 до 6,8. Він терпимий до широкого діапазону ґрунтових умов, але найкраще росте на піщаних суглинках з високим вмістом органічних речовин.

Шпинат малабар стійкий до спеки і може витримувати температуру понад 90 градусів за Фаренгейтом. Йому потрібно багато сонячного світла, але він також може переносити часткове затінення. Йому потрібен регулярний полив, особливо під час посухи, оскільки він схильний до в’янення і передчасного цвітіння, якщо не отримує достатньо вологи.

Сорти

Існує два поширених сорти шпинату малабар:

• Зелений шпинат малабар (Basella alba): Цей сорт має темно-зелене листя і вирощується в основному як овоч.
• Червоний шпинат малабар (Basella rubra): Цей сорт має фіолетові або бордові стебла і овальні або круглі листки з рожевими прожилками. Його часто вирощують як декоративну рослину через його привабливе листя, але його листя також їстівне.

Харчова цінність та кулінарне використання

Шпинат малабар є хорошим джерелом вітамінів А, С і K, а також таких мінералів, як залізо, кальцій і магній. Він має м’який, злегка перцевий смак з нотками цитрусових. Листя можна їсти сирими в салатах або вареними в різних стравах, таких як страви з|локшини|, супи і каррі.

Після приготування текстура шпинату малабар стає клейкою, як у бамії. Це може бути небажано в деяких стравах, тому важливо враховувати бажану текстуру при виборі способу приготування.

Користь для здоров’я

Шпинат малабар має кілька потенційних переваг для здоров’я, зокрема:

• Антиоксидантна активність: Він містить антиоксиданти, які можуть допомогти захистити від пошкодження клітин, спричиненого вільними радикалами.
• Протизапальні властивості: Він може мати протизапальні ефекти, які можуть допомогти зменшити запалення в організмі.
• Покращений контроль рівня цукру в крові: Деякі дослідження показують, що шпинат малабар може допомогти покращити контроль рівня цукру в крові у людей з діабетом 2 типу.

Вирощування з насіння

Шпинат малабар можна вирощувати з насіння в приміщенні або на вулиці.

• У приміщенні: Почніть сіяти насіння в приміщенні за 6-8 тижнів до останніх весняних заморозків. Посійте насіння на глибину 1/4 дюйма в посівні лотки, заповнені добре дренованою ґрунтовою сумішшю. Підтримуйте ґрунт вологим і теплим (65-75 градусів за Фаренгейтом) до появи сходів, що зазвичай займає 2-3 тижні.
• На вулиці: Висівайте насіння безпосередньо на вулиці після того, як мине небезпека заморозків. Висівайте насіння на глибину 1/4 дюйма, на відстані 1-2 дюйми один від одного, в рядах на відстані 3 футів один від одного. Підтримуйте ґрунт вологим до появи сходів, що зазвичай займає 2-3 тижні.

Посадка та догляд

При пересадці саджанців або вирощуванні з прямого посіву насіння на вулиці виберіть місце з великою кількістю сонячного світла і шпалерою або іншою опорою для росту виноградних лоз. Шпинат малабар також можна вирощувати в контейнерах, за умови, що контейнер достатньо великий і важкий, щоб витримати вагу виноградних лоз.

Регулярно поливайте шпинат малабар, особливо під час посухи. Удобрюйте його один раз під час посадки гранульованим добривом повільної дії, а потім кожні 3-4 тижні протягом вегетаційного періоду.

Збір врожаю

Шпинат малабар готовий до збору через 70-85 днів після посадки. Збирайте окремі листки, стебла і кінчики лози за допомогою садових ножиць або ножиць. Збирайте стільки, скільки вам потрібно в даний момент, оскільки регулярний збір сприяє росту більшої кількості листя.

Шкідники та хвороби

Шпинат малабар відносно стійкий до шкідників і хвороб, але він може бути сприйнятливим до грибкових плям на листках, викликаних грибком Cercospora beticola. Це захворювання викликає появу невеликих круглих або овальних сірих плям з темно-фіолетовим або коричневим кільцем на листках. Негайно видаліть уражені листки і знищіть їх у смітті, щоб запобігти поширенню грибка.

Перезимівля

У кліматичних умовах, де шпинат малабар не може пережити зиму, його можна доглядати в приміщенні. Візьміть живці вашої рослини в кінці літа і вкорініть їх у контейнері зі шпалерою або іншою опорою. Зберігайте рослину в сонячному місці і регулярно поливайте її. Щоб контролювати її зростання, збирайте листя або обрізайте їх за необхідності.

Посадка-супутник

Шпинат малабар можна висаджувати як супутню рослину з теплолюбними рослинами, оскільки його тінь може допомогти захистити їх від палючого літнього сонця. Його також можна вирощувати вертикально, щоб заощадити місце і дозволити іншим рослинам рости під ним.

Кулінарні поради

• Для отримання більшого, більш соковитого листя зачекайте, поки рослина досягне повної зрілості, перш ніж збирати її.
• Щоб стимулювати розгалуження рослини, прищипуйте кінчики лоз.
• Шпинат малабар можна зберігати в прохолодному місці при температурі від 50 до 60 градусів за Фаренгейтом протягом 2-5 днів, але найкраще вживати його свіжим.

Огляд

Мексиканські соняшники (Tithonia rotundifolia) – яскраві однорічники, які додають нотку вогненного кольору до садів з літа до осені. Ці невибагливі рослини легко вирощувати, і вони чудово ростуть у жарких посушливих умовах. Завдяки тривалому періоду цвітіння та здатності приваблювати комах-запилювачів мексиканські соняшники є популярним вибором як для початківців, так і для досвідчених садівників.

Умови вирощування

• Сонячне світло: Мексиканські соняшники потребують повного сонця для оптимального росту та цвітіння. Рослини, вирощені в затінених місцях, можуть не цвісти або стати довгоногими та слабкими.
• Ґрунт: Ці рослини віддають перевагу добре дренованому ґрунту з низьким вмістом поживних речовин. Піщані або кам’янисті ґрунти є ідеальними, оскільки вони імітують рідні ґрунти Мексики, де рослини ростуть у дикому вигляді.
• Вода: Мексиканські соняшники стійкі до посухи і не потребують частого поливу. Дайте ґрунту злегка висохнути між поливами.
• Температура: Мексиканські соняшники стійкі до спеки і чудово ростуть при високих температурах. Вони можуть витримувати температуру до 100 °F (38 °C).

Посадка

• З насіння: Мексиканські соняшники можна легко виростити з насіння. Посійте насіння безпосередньо в ґрунт після останніх заморозків.
• Пересадка: Якщо починати в приміщенні, пересадіть розсаду на вулицю, коли у неї з’явиться кілька наборів справжніх листків.

Догляд

• Добриво: Мексиканські соняшники зазвичай не потребують додаткового добрива. Однак, якщо ґрунт особливо виснажений, ви можете внести легке добриво для квітів загального призначення на початку сезону.
• Обрізка: Обрізка не є обов’язковою, але може допомогти контролювати висоту та форму рослин. Зріжте довгі стебла на одну третину, щоб видалити відцвілі квіти та упорядкувати рослину.
• Шкідники та хвороби: Мексиканські соняшники відносно стійкі до шкідників і хвороб. Однак у дощову погоду вони можуть бути сприйнятливі до слимаків та равликів.

Цвітіння

• Час цвітіння: Мексиканські соняшники цвітуть з середини літа до осені, зазвичай з липня по жовтень.
• Зовнішній вигляд квітки: Квіти нагадують великі ромашки з вогненно-помаранчевими, червоними або жовтими пелюстками та жовтим центром.
• Залучення запилювачів: Мексиканські соняшники – магніт для запилювачів, включаючи метеликів.

Сорти

• T. rotundifolia ‘Fiesta del Sol’: Карликова різновидність, придатна для невеликих садів або контейнерів, висотою 2-3 фути.
• T. rotundifolia ‘Goldfinger’: Ще одна карликова різновидність з компактним ростом.
• T. rotundifolia ‘Torch’: Класична різновидність, яка є фаворитом саду з 1950-х років.
• T. rotundifolia ‘Yellow Torch’: Забезпечує яскраво-жовті квіти з легким помаранчевим відтінком.

Додаткові поради

• Заохочуйте цвітіння: Переконайтеся, що мексиканські соняшники отримують багато сонячного світла. Якщо вони не цвітуть, перевірте дефіцит поживних речовин або поганий дренаж.
• Видалення відцвілих квітів: Видалення відцвілих квітів може продовжити цвітіння, але це не обов’язково.
• Зимування: Мексиканські соняшники – однорічники і не переживуть зиму в більшості кліматичних умов. Однак ви можете зібрати насіння з відцвілих квітів, щоб посіяти навесні наступного року.

Переваги вирощування мексиканських соняшників

• Легко вирощувати та доглядати: Мексиканські соняшники – невибагливі рослини, які підходять як для початківців, так і для досвідчених садівників.
• Стійкість до спеки та посухи: Ці рослини процвітають у жарких посушливих умовах, що робить їх ідеальними для садів у теплому кліматі.
• Тривалий період цвітіння: Мексиканські соняшники забезпечують тривале барвисте видовище з літа до осені.
• Залучення запилювачів: Яскраві квіти приваблюють різних запилювачів, включаючи метеликів і бджіл.

Висновки

Мексиканські соняшники – яскравий і простий у вирощуванні доповнення до будь-якого саду. Зі своїми вогненними квітами, стійкістю до спеки та властивостями, що приваблюють запилювачів, ці рослини забезпечують безліч переваг для садівників усіх рівнів.