Історичний контекст

Plimoth Plantation, музей живої історії, розташований у Массачусетсі, розпочав шлях до інклюзивності, оголосивши про майбутню зміну назви, яка включатиме назву Mashpee Wampanoag для цього регіону: Patuxet. Це рішення відповідає місії музею — точно відображати як індіанські, так і європейські перспективи історії цієї землі.

Етимологія та історичне значення

Термін «plantation» історично асоціювався з рабством і колоніалізмом, особливо в передгромадянському Півдні. Усвідомлюючи це, Plimoth Plantation прагне позбутися застарілої термінології і прийняти назву, яка повніше відображає різноманітну спадщину землі, яку вона займає. Patuxet, назва Ваманоуґ для цієї території, має глибоке культурне значення і нагадує про індіанські народи, які проживали в регіоні протягом століть.

Відтворення минулого

Plimoth Plantation пропонує два окремих живих історичних експозиції: відтворене англійське село 17‑го століття та домашнє поселення Ваманоуґ. Англійське село, заповнене історичними актерами‑реаніматорами, переносить відвідувачів у часи, коли вони можуть відчути повсякденне життя та культуру переселенців‑пілігримів. Домашнє поселення Ваманоуґ, навпаки, демонструє традиційний спосіб життя та практики індіанців, які жили на цій землі до прибуття європейців.

Індіанська перспектива

Представники Нації Mashpee Wampanoag привітали зміну назви як позитивний крок, проте наголосили на необхідності подальшого прогресу. Вони закликають розширити експозицію Ваманоуґ, включивши додаткові домашні поселення, надати корінним американцям більше повноважень у програмуванні, а також забезпечити справедливу та рівну оплату праці і бюджети для індіанських ініціатив.

Представництво та інклюзивність

Зміна назви Plimoth Plantation є частиною ширшої тенденції до більшого представництва та інклюзивності в музеях і історичних установах. Визнаючи складну і часто маргіналізовану історію індіанських народів, музеї можуть сприяти більш точному та всебічному розумінню минулого. Цей зрушення відображає зростаючу обізнаність про важливість різноманітності та культурної чутливості в освіті та публічному дискурсі.

Ширший контекст

Зміна назви в Plimoth Plantation відбувається на фоні хвилі подібних ініціатив по всьому Сполученому Штаті. Інші установи, такі як футбольна команда у Вашингтоні, округ Колумбія, і Штат Род-Айленд, також видаляють застарілі або образливі слова зі своїх назв. Цей рух відображає ширший суспільний зсув у напрямку виправлення історичних неточностей і сприяння культурному розумінню.

Погляд у майбутнє

Нова назва Plimoth Plantation має бути оголошена протягом наступних кількох місяців. Керівництво музею вважає, що ця зміна не лише краще відобразить подвійну спадщину регіону, а й сприятиме більш інклюзивному та точному відзначенню 400‑ї річниці прибуття «Мейфлауера». Прийнявши Patuxet як частину своєї назви, Plimoth Plantation демонструє свою відданість більш інклюзивному та справедливому майбутньому.

Деталі оголошення

Президент Джо Байден заснував дві нові національні пам’ятки: Національну пам’ятку Аві Ква Аме в Неваді та Національну пам’ятку Кастнер Рейндж у Техасі. Ці призначення охоплюють загалом 514 000 акрів охоронюваних державних земель.

Національна пам’ятка Аві Ква Аме: священний ландшафт для корінних народів

Національна пам’ятка Аві Ква Аме, що розкинулася на 506 814 акрів у південній Неваді, є домом для гори Спіріт, вершини, що має велике духовне та культурне значення для корінних народів. Племена вважають Аві Ква Аме священною землею, оскільки вона містить фундаментальні історії для їхніх культур.

Пам’ятка охоплює одні з найбільших і найстаріших дерев Джошуа в країні, які особливо вразливі до зміни клімату. Вона також захищає петрогліфи та піктограми, яким кілька тисяч років, надаючи цінні відомості про історію корінних народів регіону.

Національна пам’ятка Кастнер Рейндж: історичний тренувальний полігон з унікальною флорою та фауною

Національна пам’ятка Кастнер Рейндж, розташована на західній околиці Техасу, охоплює 6 672 акри гір поблизу Ель-Пасо. З 1926 по 1966 рік вершини служили тренувальним і випробувальним полігоном для армії США, залишивши невибухлі боєприпаси, які потребуватимуть ретельного вилучення, перш ніж територію можна буде відкрити для громадськості.

Незважаючи на свою військову історію, Кастнер Рейндж є домом для унікальної дикої природи та археологічних пам’яток, включаючи наскальні малюнки корінних народів у печерах. Оголошення сприятиме розширенню можливостей для любителів природи та соціально незахищених громад досліджувати та навчатися з цієї унікальної екосистеми.

Захист спадщини корінних народів та соціально незахищених громад

Оголошення про створення Національної пам’ятки Аві Ква Аме є другою національною пам’яткою, спеціально створеною для захисту історії корінних народів, після Національної пам’ятки Беарс Ірс в Юті. Обидві пам’ятки визнають важливість збереження священних ландшафтів та культурної спадщини.

Національна пам’ятка Кастнер Рейндж розширить доступ до природи для соціально незахищених громад, які історично мали менший доступ до державних земель. Оголошення підкреслює прагнення адміністрації Байдена до екологічної справедливості та справедливого доступу до відпочинку на природі.

Збереження природних скарбів для майбутніх поколінь

Створення Національної пам’ятки Аві Ква Аме та Кастнер Рейндж є важливим кроком до захисту унікальних екосистем та культурної спадщини. Ці пам’ятки захистять важливі природні та культурні ресурси для майбутніх поколінь, забезпечуючи, щоб їхньою красою та значенням можна було насолоджуватися протягом багатьох років.

Плем’я Квілет і феномен “Сутінків”

Надзвичайно популярні романи й фільми “Сутінки” вивели на світову арену плем’я Квілет зі штату Вашингтон. У книгах і фільмах зображують представників племені Квілет як перевертнів, але справжня історія й культура набагато складніші й захопливіші.

Історія племені Квілет

Плем’я Квілет веде свій родовід від льодовикового періоду. Їх завжди знали як гостинних і привітних людей. Їхня традиційна територія – це резервація площею 640 акрів біля гирла річки Квіллейют у місті Ла-Пуш, штат Вашингтон.

Історія створення Квілет і перевертні

У племені Квілет є багата історія створення, яка передбачає перетворення вовків на людей. Однак, на відміну від серії “Сутінки”, ці вовки не є перевертнями. Історія створення племені підкреслює зв’язок між людьми й тваринами та важливість поваги до навколишнього світу.

Культура й традиції Квілет

Культура Квілет глибоко вкорінена в їхньому зв’язку із землею та морем. Вони вправні рибалки й китобої та з великою повагою ставляться до океану та його мешканців. Інші важливі аспекти культури Квілет включають:

• Потлачі: церемоніальні зібрання, на яких обмінюються подарунками й розповідають історії.
• Таємні товариства: групи, які відіграють роль у збереженні племінних традицій і звичаїв.
• Мова: мова Квілет є унікальною й перебуває під загрозою зникнення, нею розмовляють лише кілька сотень людей.

Вплив “Сутінків” на плем’я Квілет

Книги й фільми “Сутінки” привернули небачену увагу до племені Квілет. Ця увага мала як позитивний, так і негативний вплив.

• Позитивні наслідки:
  • Збільшення туризму, що сприяло місцевій економіці.
  • Підвищення обізнаності про культуру й історію племені.
  • Забезпечення платформи для того, щоб плем’я могло ділитися власними історіями та перспективами.
• Негативні наслідки:
  • Викривлення культури й історії Квілет у серії “Сутінків”.
  • Збільшення тиску на землю й ресурси племені.
  • Нападки й неповажна поведінка з боку деяких відвідувачів.

Захист культури й традицій Квілет

Плем’я Квілет прагне захищати свою культуру й традиції. Вони вжили заходів для просвітництва відвідувачів щодо своєї історії та звичаїв, а також установили правила шанобливої поведінки в своєму заповіднику.

Плем’я Квілет і майбутнє

Плем’я Квілет стикається з низкою проблем, зокрема зі зміною клімату й повенями. Однак вони є витривалим і рішучим народом, який прагне зберегти свою культуру й традиції для майбутніх поколінь.

Додаткова інформація

• Національний музей американських індіанців має виставку під назвою “За лаштунками: справжня історія вовків Квілет”.
• Плем’я Квілет має веб-сайт, де можна дізнатися більше про їхню історію, культуру та поточні події.
• Плем’я Квілет бере активну участь у роботі з подолання наслідків повеней і захисту своєї землі та ресурсів.

Раннє життя та освіта

Зелія Наттол, народжена у Сан-Франциско в 1857 році, виросла в заможній сім’ї, яка дуже цінувала освіту. Вона вільно володіла багатьма мовами і отримала ґрунтовну освіту від приватних репетиторів.

Подорож в археологію

Пристрасть Наттол до археології спалахнула під час її подорожей з її першим чоловіком, дослідником і антропологом. Після їхнього розлучення вона здійснила свою першу поїздку до Мексики в 1884 році, де провела своє перше серйозне археологічне дослідження.

Кидання виклику стереотипам

У той час археологією переважно займалися чоловіки-дослідники, які підтримували стереотипні погляди на мезоамериканські цивілізації як на дикі та нецивілізовані. Наттол кинула виклик цій точці зору, стверджуючи, що цивілізація ацтеків була дуже розвиненою і заслуговувала на визнання.

Внесок у мексиканську археологію

Новаторська робота Наттол була зосереджена на вивченні теракотових голів, знайдених у Теотіуакані. Вона визначила, що ці голови, ймовірно, були створені ацтеками ближче до часу іспанського завоювання і були портретами особистостей. Це дослідження принесло їй визнання як почесної спеціальної помічниці з мексиканської археології в Музеї Пібоді Гарвардського університету.

Відновлення стародавніх мексиканських текстів

Наттол присвятила себе відновленню та збереженню стародавніх мексиканських текстів, які були вивезені з Мексики і забуті. Її найвідомішим внеском стала публікація Кодексу Наттол, факсиміле стародавнього мексиканського рукопису, що містить піктограми та історичні відомості.

Націоналістична політика та спадщина корінних народів

Археологічна робота Наттол відіграла важливу роль у формуванні мексиканської ідентичності та вихованні гордості за корінне минуле країни. Вона стверджувала, що сучасні мексиканці є нащадками імперії ацтеків, і заперечувала думку про те, що корінне минуле може перешкоджати прогресу Мексики.

Вихід за межі інституційних меж

На відміну від багатьох професійних археологів, Наттол не була офіційно пов’язана з жодною установою. Ця незалежність дозволила їй проводити дослідження всюди, де вона захоче, надавши їй неперевершену свободу та гнучкість.

Спадщина Зелії Наттол

Спадщина Наттол — це новаторські наукові дослідження, непохитна підтримка мексиканської культури та сила археології у формуванні національної ідентичності. Її робота продовжує надихати археологів та науковців і сьогодні.

Важливість археології у формуванні мексиканської ідентичності

Археологічні дослідження Наттол допомогли змінити спосіб, у який мексиканці сприймали власну історію та культуру. Підкреслюючи досягнення цивілізації ацтеків, вона зруйнувала поширені стереотипи і виховала почуття гордості за корінне минуле країни.

Виклики, з якими стикалися жінки-археологи наприкінці 19 століття

Будучи жінкою в галузі, що переважно займали чоловіки, Наттол зіткнулася зі значними викликами. Незважаючи на її новаторські дослідження, її часто вважали археологом-“аматором”. Однак вона наполегливо працювала і зробила вагомий внесок у свою галузь.

Роль археології у сприянні культурному розумінню та повазі

Наттол вважала, що археологія може сприяти культурному розумінню та повазі. Її робота над мезоамериканськими цивілізаціями допомогла пролити світло на багату історію та різноманітність цих культур, сприяючи глибшому розумінню їхнього значення.

Зв’язок між археологією та національною гордістю

Археологічні відкриття Наттол відіграли важливу роль у формуванні мексиканської національної гордості. Демонструючи досягнення цивілізації ацтеків, вона допомогла надихнути почуття національної ідентичності та гордості за корінне минуле країни.

Важливість збереження та святкування традицій корінних народів

Наттол була палкою прихильницею збереження та святкування традицій корінних народів. Вона вважала, що ці традиції є невід’ємною частиною мексиканської ідентичності і повинні цінуватися та передаватися майбутнім поколінням.

Раннє життя та поневолення

Малінче, також відома як Ла Малінче або Донья Марина, була поневоленою індіанкою, яка відіграла ключову роль в іспанському завоюванні Мексики. Народжена близько 1500 року, вона, ймовірно, була продана в рабство ще дівчинкою. Коли Ернан Кортес завоював місто майя Потончан у 1519 році, Малінче була серед жінок і дівчат, яких віддали йому в рабство як дарунок.

Роль в іспанському завоюванні

Кортес швидко оцінив мовні здібності Малінче, оскільки вона розмовляла як юкатекською мовою майя, так і науатлем, мовою ацтеків. Він найняв її перекладачкою й порадницею, і ця роль виявилася надзвичайно цінною протягом усієї його кампанії. Знання Малінче мов і звичаїв корінних народів дозволило їй сприяти комунікації між іспанцями та корінними народами, з якими вони стикалися.

Неоднозначна спадщина

Роль Малінче в іспанському завоюванні була предметом багатьох дебатів і суперечок. Деякі історики зображують її як зрадниці, яка допомагала іспанцям у їхньому завоюванні та наступному геноциді корінних народів. Інші стверджують, що вона була людиною, яка пережила поневіряння, яка зробила все можливе зі своїм складним становищем і продемонструвала самостійність в умовах свого поневолення.

Символізм та уявлення

Образ Малінче використовувався впродовж всієї історії Мексики для символізації різних ідей та емоцій. Після здобуття Мексикою незалежності від Іспанії вона стала символом національної ідентичності, яка представляла змішання індіанської та іспанської спадщини. Проте її також негативно зображували як зрадниці та перевертня. Термін “малінчіста” досі використовується в мексиканському сленгу для позначення людини, яка є нелояльною або відмовляється від власної культури.

Сучасні погляди

В останні десятиліття набирає обертів рух з перегляду спадщини Малінче та подання більш нюансованого розуміння її ролі. Зокрема, феміністки-чікано відвоювали її історію і вшановують її як символ опору корінних народів і розширення прав і можливостей жінок. Художники та письменники також досліджували її складний характер і те, як її досвід резонує з сучасними проблемами ідентичності, колоніалізму та гендеру.

Виставка в Денверському художньому музеї

Виставка в Денверському художньому музеї під назвою “Зрадник, що вижила, ікона: Спадщина Ла Малінче” представляє багатогранне дослідження життя і спадщини Малінче. Через роботу 38 митців виставка розглядає її роль як перекладачки, індіанки, матері, зрадниці та ікони. Представлені роботи кидають виклик традиційним оповідям і запрошують глядачів сформувати власні враження про цю загадкову постать.

Стрижневе значення Малінче

Історія Малінче продовжує відгукуватися через століття після її смерті. Її складний характер і неоднозначна спадщина зробили її темою захоплення і дискусій. Вона залишається нагадуванням про складність колоніалізму, стійкість корінних народів і незмінну силу голосів жінок.