Більшість людей вважає, що астероїд знищив динозаврів. Але що як винуватцем насправді було щось набагато менше, але зі значно більшим впливом: комахи?

Ентомологи подружжя Джордж та Роберта Пойнер вважають, що комахи відіграли головну роль у вимиранні динозаврів. У своїй книзі «Що дратувало динозаврів? Комахи, хвороби та смерть у крейдяному періоді» вони стверджують, що астероїд чи виверження вулкана самі по собі не можуть пояснити, чому динозаври вимирали упродовж сотень тисяч років. Хоча ці катастрофічні події, ймовірно, мали певний вплив на популяції динозаврів, вони не пояснюють повністю масове вимирання.

Подружжя Пойнерів вивчало давні види рослин і комах, які мільйони років тому опинилися в пастці в краплях бурштину. У кишківнику одного збереженого в бурштині жуків вони знайшли збудника, який спричиняє лейшманіоз, паразитарне захворювання, яке може вражати рептилій. В іншому вони знайшли збудників малярії. Також вони вивчили скам’янілі фекалії динозаврів і виявили свідчення дизентерії та інших кишкових паразитів, більшість із яких передаються комахами.

Тропічний клімат пізнього крейдяного періоду забезпечував би ідеальні умови для процвітання цих комах. Їхня зростаюча кількість впливала не лише на здоров’я динозаврів, а й на їхні запаси їжі. Комахи — важливі запилювачі, і зі зростанням їхньої популяції вони допомогли поширити квітучі рослини, які поступово замінили папороті, саговники та гінкго, якими традиційно харчувалися динозаври.

Подружжя Пойнерів стверджує, що комахи і динозаври були втягнуті в «боротьбу за виживання» і що в кінцевому підсумку перемогли комахи.

Докази теорії вимирання від комах

Теорію Пойнерів підтверджує ряд доказів:

• Збудники у комах: Виявлення збудників лейшманіозу, малярії та інших захворювань у збережених у бурштині комахах свідчить про те, що комахи були основним джерелом хвороб для динозаврів.
• Паразити в калі динозаврів: Наявність кишкових паразитів у скам’янілих фекаліях динозаврів надає додаткові докази того, що комахи впливали на здоров’я динозаврів.
• Зміни в раціоні динозаврів: Поширення квітучих рослин, які запилюються комахами, призвело до зменшення кількості рослин, якими традиційно харчувалися динозаври. Така зміна раціону, можливо, послабила динозаврів і зробила їх більш вразливими до хвороб.

Наслідки теорії вимирання від комах

Якщо теорія Пойнерів правильна, то вона матиме значні наслідки для нашого розуміння вимирання динозаврів. Це означатиме, що комахи відіграли важливішу роль у вимиранні, ніж вважалося раніше. Також це означатиме, що вимирання було більш поступовим процесом, ніж зазвичай вважається.

Висновок

Теорія Пойнерів — це зухвалий і добре обґрунтований виклик традиційному погляду на вимирання динозаврів. Вона є нагадуванням про те, що навіть найменші створіння можуть мати величезний вплив на хід історії.

Паразити – не вигадка наукової фантастики; це реальні організми, що вражають широкий спектр істот, від пацюків та цвіркунів до мурах і молі. Ці паразити виробили складні стратегії маніпулювання поведінкою своїх хазяїв, часто у моторошних та захопливих способах.

Паразити, що змінюють зовнішній вигляд та поведінку хазяїна

Деякі паразити змінюють зовнішній вигляд своїх хазяїв, щоб зробити їх більш привабливими для хижаків або менш помітними. Наприклад, паразитичний найпростіший Toxoplasma gondii, який розмножується у кишківнику котів, позбавляє пацюків страху перед котячою сечею. Фактично, вони стають статево збудженими від запаху, що робить їх легкою здобиччю для котів.

Паразити, що захоплюють нервову систему хазяїна

Інші паразити захоплюють нервові системи своїх хазяїв, змушуючи їх поводитися так, як вигідно паразиту. Наприклад, волосоподібний черв’як Paragordius tricuspidatus вражає цвіркунів і виробляє білки, які роблять їх привабливими для яскравого світла. Це змушує цвіркунів пірнати у воду, де волосоподібний черв’як може знайти пару та розмножитися.

Паразити, що замінюють органи хазяїна

У дійсно дивовижному випадку паразитизму ракоподібний Cymothoa exigua вторгається у роти риби-луціана і замінює їхні язики. Паразит прикріплюється до основи язика риби і висмоктує її кров, що призводить до атрофії язика. У міру зростання паразит стає функціональною заміною язика, дозволяючи рибі продовжувати харчуватися.

Паразитичні оси та їхні механізми контролю хазяїна

Паразитичні оси виробили широкий спектр стратегій для маніпулювання своїми хазяями. Деякі оси відкладають свої яйця всередині тіла гусениць, де личинки розвиваються та живляться тканинами хазяїна. У міру зростання личинки випускають хімічні речовини, що змінюють поведінку гусениці, змушуючи її захищати кокон, який прядуть личинки.

Інші оси паралізують своїх хазяїв і відкладають яйця на їхніх тілах. Личинки, що вилуплюються з цих яєць, живляться кров’ю хазяїна і зрештою вбивають його. Перед смертю павук-хазяїн плете павутину, яка відрізняється від будь-якої іншої, яку він зазвичай робить, забезпечуючи безпечне середовище для розвитку личинок оси.

Морські жолуді, що стерилізують та перетворюють крабів на сурогатних матерів

Паразитичний морський жолудь Sacculina carcini вторгається у крабів і перетворює їх на сурогатних матерів. Жолудь прикріплюється до суглоба в екзоскелеті краба і посилає вусики в тіло краба, де він краде поживні речовини з крові краба. Жолудь також вивільняє хімічні речовини, що стерилізують краба і змушують його піклуватися про яйця жолудя, ніби вони були його власними.

Колючеголові черви, що ведуть ракоподібних до світла

Колючеголовий черв’як Polymorphus paradoxus вражає ракоподібних і робить їх привабливими для світла. Ця поведінка є корисною для черв’яка, оскільки вона збільшує шанси на те, що ракоподібних з’їсть качка, яка є наступним хазяїном черв’яка.

Паразитичні личинки, що перетворюють сонечок на охоронців

Паразитична оса Dinocampus coccinellae відкладає яйця всередині тіл сонечок. Личинки оси вилуплюються і живляться тканинами сонечка. У міру зростання вони виділяють отрути, що змінюють поведінку сонечка, змушуючи його охороняти кокон, який прядуть личинки. Після того, як доросла оса виходить з кокона, сонечко часто оговтується від травми, але фертильність оси знижується.

Ланцетоподібні сисуни та їхній багатохазяйний життєвий цикл

Ланцетоподібні сисуни – це паразити, які мають складний життєвий цикл, що включає трьох різних хазяїв: равлика, мураху та корову. Яйця сисуна поїдає равлик, який виробляє слиз, щоб спіймати личинок. Личинки зрештою виходять з равлика і їх поїдає мураха. Всередині мурашки личинки розвиваються і мігрують до її голови та мандибул. Потім вони маніпулюють поведінкою мурашки, змушуючи її підніматися на вершину травинки та кусати. Це збільшує ймовірність того, що мураха буде з’їдена коровою, яка є остаточним хазяїном сисуна.

Паразитичні плоскі черви, що маскують равликів під гусениць

Паразитичний плоский черв Leucochloridium paradoxum вражає равликів і змушує їхні очні стебла виглядати як соковиті гусениці. Це приваблює птахів, які їдять равликів і заражаються плоским черв’яком. Всередині птаха плоский черв розмножується і виробляє яйця, які виділяються з його послідом.

Висновки

Паразити – це захопливі та часто жахливі істоти, які виробили широкий спектр стратегій для маніпулювання поведінкою своїх хазяїв. Ці паразити відіграють важливу роль в екології багатьох різних екосистем, а їхні складні життєві цикли є свідченням дивовижного різноманіття життя на Землі.

Група інженерів з Каліфорнійського університету в Берклі розробила мікроскоп для смартфона під назвою CellScope, який може виявляти паразитів у зразках крові лише за кілька хвилин. Цей прорив може революціонізувати діагностику таких забутих тропічних хвороб, як онхоцеркоз і лімфатичний філяріоз, що вражають мільйони людей у країнах, що розвиваються.

Як працює CellScope

CellScope – це невеликий портативний пристрій, що прикріплюється до смартфона. Він використовує комбінацію світлодіодів, мікроконтролерів і порту USB для обробки зразків крові. Потім камера телефону знімає серію відео зразка крові, які аналізуються алгоритмом для виявлення руху паразитів.

На відміну від традиційної діагностики Loa loa, для якої потрібна лабораторія та навчений технік, CellScope може використовувати будь-хто й будь-де. Це особливо важливо у сільській місцевості, де доступ до звичайної медичної допомоги обмежений.

Переваги CellScope

CellScope пропонує кілька переваг порівняно з традиційними методами діагностики:

• Швидкість: CellScope може надати результати менш ніж за 3 хвилини порівняно з кількома днями для традиційних методів.
• Точність: Алгоритм CellScope дуже точний у виявленні паразитів навіть у низьких концентраціях.
• Портативність: CellScope невеликий і легкий, що полегшує його транспортування до віддалених районів.
• Доступність: CellScope відносно недорогий у виробництві, що робить його доступним для громад із обмеженими ресурсами.

Застосування CellScope

CellScope має потенціал для використання в різноманітних застосунках, зокрема:

• Діагностика забутих тропічних хвороб: CellScope може використовуватися для діагностики онхоцеркозу, лімфатичного філяріозу та інших забутих тропічних хвороб, що передаються паразитами.
• Виявлення інфекції Loa loa: CellScope може виявити інфекцію Loa loa, яка може бути смертельною, якщо її лікувати івермектином, препаратом, що використовується для лікування онхоцеркозу та лімфатичного філяріозу.
• Діагностика непаразитарних захворювань: CellScope також можна використовувати для діагностики непаразитарних захворювань, таких як туберкульоз, у місцевостях, де традиційні мікроскопи є рідкістю.

Майбутнє CellScope

Розробники CellScope сподіваються розширити його використання для діагностики інших захворювань і зробити його ще доступнішим і дешевшим. Вони також працюють над розробкою версії CellScope, яка зможе діагностувати захворювання у тварин.

CellScope має потенціал революціонізувати діагностику інфекційних захворювань у країнах, що розвиваються. Його швидкість, точність, портативність і доступність роблять його ідеальним інструментом для покращення стану здоров’я в усьому світі.

Додаткова інформація

• Веб-сайт CellScope
• Відео: Як працює CellScope
• Стаття: CellScope: Мікроскоп для смартфона для діагностики забутих тропічних хвороб