Вбивство Лінкольна та Піднесення Поховальної Індустрії
Бальзамування: Нова Практика
У 1865 році, коли президента Авраама Лінкольна було вбито, нація поринула в скорботу. Його тіло потрібно було транспортувати з Вашингтона, округ Колумбія, до Спрінгфілда, штат Іллінойс, для поховання, але збереження тіла в належному стані для такої довгої подорожі було непростим завданням.
Тут з’являється Томас Голмс, хірург, захоплений новою практикою артеріального бальзамування. Ця техніка передбачала вимивання крові та заміщення її консервантом, таким як спирт. Голмс випробував цей метод на солдатах Громадянської війни, і він виявився успішним у збереженні їхніх тіл для транспортування додому.
Прощальний Тур
Мері Тодд Лінкольн, вдова президента, звернулася до Голмса з проханням забальзамувати тіло її чоловіка. Техніка Голмса дозволила виставити тіло Лінкольна у відкритій труні під час прощального туру, який пролягав з Вашингтона до Спрінгфілда.
Мільйони скорботних вишикувалися вздовж маршруту, щоб віддати шану полеглому лідеру. Техніка бальзамування Голмса спричинила загальнонаціональну тенденцію, оскільки люди зрозуміли, що тепер вони можуть бачити та оплакувати своїх померлих близьких у відкритих трунах.
Народження Поховальної Індустрії
До вбивства Лінкольна бальзамування не було поширеною практикою. Тіла зазвичай ховали якомога швидше, щоб запобігти розкладанню. Однак робота Голмса над тілом Лінкольна все змінила.
Похорони та поминки стали соціальними подіями, де люди могли збиратися, щоб побачити своїх померлих близьких. Це призвело до розвитку поховальної індустрії, якою ми її знаємо сьогодні, з похоронними бюро, що пропонують бальзамування та інші послуги сім’ям, які сумують.
Темна Сторона Бальзамування
Хоча бальзамування дозволило зберігати тіла протягом більш тривалого періоду, воно також мало темну сторону. Улюблена Голмсом рідина для бальзамування містила миш’як, токсичну речовину, яка могла забруднити водопостачання.
Оскільки бальзамування ставало все більш доступним і популярним, попит на рідину для бальзамування на основі миш’яку зростав. Це призвело до збільшення забруднення миш’яком місцевих джерел води, оскільки труни, що розкладалися, витікали забальзамовані останки в ґрунтові води.
Спадщина Голмса
Робота Томаса Голмса з бальзамування мала глибокий вплив як на поховальну індустрію, так і на американське суспільство. Він допоміг змінити ставлення до смерті, зробивши більш прийнятним бачити та оплакувати померлих близьких у відкритих трунах.
Однак його використання рідини для бальзамування на основі миш’яку також створило одну з перших промислових небезпек сучасної епохи. Спадщина Голмса є складною, відображаючи як досягнення, так і небезпеки наукового прогресу.
Довгострокові Наслідки
Піднесення поховальної індустрії мало тривалий вплив на американську культуру. Похорони та поминки стали важливими соціальними ритуалами, забезпечуючи простір для скорботи та пам’яті.
Бальзамування також відіграло роль у розвитку нових медичних практик. Методи, які використовувалися для збереження тіл для транспортування під час Громадянської війни, пізніше були адаптовані для використання при трансплантації органів та інших медичних процедурах.
Однак використання рідини для бальзамування на основі миш’яку мало негативний вплив на навколишнє середовище та здоров’я населення. Знадобилося багато років, щоб вчені та політики визнали та усунули небезпеку забруднення миш’яком.
Сьогодні поховальна індустрія продовжує розвиватися, з’являються нові технології та практики для задоволення потреб сімей, які сумують. Бальзамування залишається важливою частиною похоронного процесу, але зараз воно проводиться з використанням більш безпечних та екологічно чистих хімікатів.
