Home Мистецтво Фотографія
Category:

Фотографія

Фотографія

Найстаріший фотомузей світу став цифровим: скарби історії онлайн!

by Жасмін
written by Жасмін

Найстаріший у світі музей фотографії переходить в цифру

Скарбниця історії фотографії тепер онлайн

Будинок Джорджа Істмена, найстаріший у світі музей фотографії, співпрацює з проектом Google Art Project для оцифрування своєї величезної колекції історичних фотографій. Ця співпраця приносить скарбницю історії фотографії в руки онлайн-глядачів.

Від дагеротипії до сучасних шедеврів

Цифровий архів охоплює широкий спектр стилів та технік фотографії, від ранніх дагеротипій до більш сучасних фотографій історичного значення. Початкова колекція з 50 зображень включає роботи з 1840-х років до кінця 20 століття, демонструючи еволюцію фотографії протягом майже двох століть.

Визначні моменти

Серед основних моментів цифрової колекції:

  • Знакові портрети Фріди Кало та Мартіна Лютера Кінга-молодшого
  • Рідкісні зображення першої залізничної аварії, коли-небудь сфотографованої
  • Історичні знімки змовників Лінкольна та єгипетських пірамід
  • Портрет піонера фотографії Луї Дагера

Глобальний цифровий архів мистецтва

Проект Google Art Project має на меті оцифрувати мистецтво світу, зробивши його доступним для глобальної аудиторії. Будинок Джорджа Істмена – перший музей фотографії, який приєднався до цього амбітного проекту. Його внесок ще більше збагачує різноманітну колекцію проекту, яка тепер містить роботи з музеїв по всьому світу.

Історичні перспективи та освітня цінність

Цифровий архів надає унікальну можливість дослідити історію фотографії та її вплив на суспільство. Зображення надають цінну інформацію про минулі події, культурні традиції та художні рухи. Викладачі та студенти можуть використовувати цей ресурс для досліджень, освітніх проектів та візуального натхнення.

Збереження фотографічної спадщини

Оцифрування колекції Будинку Джорджа Істмена забезпечує збереження та доступність цих безцінних фотографій для майбутніх поколінь. Це захищає спадщину фотографії та дозволяє майбутнім глядачам оцінити її неминущу майстерність та історичне значення.

Вивчення інших цифрових архівів

На додаток до проекту Google Art Project, інші цифрові архіви також присвячені зберіганню та обміну важливими фотографіями. Наприклад, колекція PhotosNormandie пропонує великий архів зображень з останніх етапів Другої світової війни. Ці архіви відіграють вирішальну роль у документуванні та поширенні нашої спільної історії та культури.

Нова ера для фотографії

Оцифрування колекції Будинку Джорджа Істмена знаменує нову еру для фотографії. Це демократизує доступ до історичних зображень, роблячи їх доступними для ширшої аудиторії та сприяючи глибшому розумінню мистецтва та історії фотографії.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Фотографія

Томас Штрут: дослідження мистецтва та людської взаємодії через фотографію

by Жасмін
written by Жасмін

Томас Штрут: Провокаційний митець-фотограф

Раннє життя та впливи

Томас Штрут, народжений у Німеччині в 1954 році, відомий своєю новаторською художньою фотографією. Спочатку навчався як живописець, творчий шлях Штрута був сформований під впливом його навчання у відомого концептуального художника Ґерхарда Ріхтера.

Музейна фотографія: дослідження мистецтва і людської взаємодії

Фірмовий стиль Штрута виник у його глибокодумних музейних фотографіях. Ці величезні зображення, деякі з яких досягають розмірів 6 на 7 футів, зображують людей, які взаємодіють із творами мистецтва в музеях і галереях. Метою Штрута було не висміяти теорію мистецтва, а радше нагадати глядачам про початковий контекст, в якому були створені твори мистецтва.

Фіксація динаміки мистецтва і глядачів

За допомогою своїх музейних фотографій Штрут досліджує складні стосунки між мистецтвом і його аудиторією. У його культовій фотографії 1990 року картини Гюстава Кайботта “Паризька вулиця; Дощовий день” в Художньому інституті Чикаго зображені парижани здаються більш жвавими, ніж намальовані постаті. Це зіставлення запрошує глядачів поставити під сумнів те, як наше сприйняття мистецтва змінюється з часом і в різних контекстах.

Розширення горизонтів: вуличні сцени, пейзажі та портрети

Хоча найбільш відомий своїми музейними фотографіями, творчість Штрута виходить за межі цих культових робіт. Він також зафіксував моторошно безлюдні вуличні сцени, спокійні пейзажі та інтимні сімейні портрети. Ці різноманітні теми розкривають гостре око Штрута на відображення суті людського досвіду.

Розкриття шарів значення

Фотографії Штрута – це не просто зображення людей і місць; вони багатошарові за змістом і ставлять тонкі питання про наші стосунки з мистецтвом, часом і самоусвідомленням. Спостерігаючи за своїми об’єктами через об’єктив камери, Штрут запрошує глядачів задуматися над власним сприйняттям і інтерпретаціями.

Дослідження впливу мистецтва на сприйняття

У своїх музейних фотографіях Штрут демонструє, як мистецтво може формувати наше сприйняття реальності. Розміщуючи глядачів у тому ж просторі, що й зображені твори мистецтва, він спонукає їх задуматися над тим, яким чином мистецтво впливає на їхнє розуміння світу.

Підштовхування до самоусвідомлення

Фотографії Штрута мають унікальну здатність підштовхувати до самоусвідомлення. Фотографуючи нас самих в акті спостереження за людьми, його музейні фотографії нагадують нам про нашу власну роль як спостерігачів і інтерпретаторів мистецтва. Ця саморефлексивна якість спонукає глядачів дослідити власні упередження і припущення.

Натхнення на емпатію і зв’язок

Попри їхні інтелектуальні провокації, фотографії Штрута також викликають емпатію і почуття зв’язку. Його зображення людей у музеях розкривають універсальний людський досвід взаємодії з мистецтвом. Фіксуючи емоції та вирази обличчя своїх об’єктів, Штрут сприяє спільному розумінню нашої спільної людяності.

Спадщина і вплив

Мистецька фотографія Томаса Штрута залишила незгладимий слід у сучасному мистецькому світі. Його інноваційний підхід до фіксації людської взаємодії з мистецтвом кинув виклик традиційним поняттям репрезентації і надихнув незліченну кількість інших художників. Фотографії Штрута продовжують провокувати думки, хвилювати емоції і нагадувати глядачам про перетворювальну силу мистецтва.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Фотографія

The Royal Family and Photography: A Window into History and Connection

by Зузана
written by Зузана

Королівська сім’я та фотографія: вікно в історію та зв’язок

Роль фотографії у формуванні публічного образу британської королівської родини

Протягом майже двох століть фотографи фіксували особисті моменти життя британської королівської родини, надаючи громадськості можливість зазирнути в життя монархів країни. Виставка “Життя крізь королівську лінзу” в Кенсінгтонському палаці досліджує багатогранні взаємини між королівською родиною та фотографією з 19 століття до наших днів.

Фотографія як демократичний інструмент

Члени королівської родини, виступаючи як конституційні монархи, історично покладалися на фотографію, щоб налагодити зв’язок з британськими громадянами. На відміну від своїх колег в абсолютних монархіях, вони отримують свою владу від свого іміджу, а не від політичного авторитету. Фотографія демократизувала королівський образ, зробивши його доступним для ширшої аудиторії.

Аматорські та професійні фотографи

“Життя крізь королівську лінзу” демонструє роботи як аматорських, так і професійних фотографів. Поряд з відомими фотографами, такими як Сесіл Бітон та Енні Лейбовіц, на виставці представлені роботи від громадськості, що відображають колективну точку зору на королівську родину.

Особистий штрих

Виставка також включає особисті фотографії, зроблені членами королівської родини. Кейт Міддлтон, герцогиня Кембриджська, яка вивчала фотографію в університеті, відібрала зображення своїх дітей для виставки, продемонструвавши свою пристрасть до зйомки сімейних моментів.

Принцеса Діана: інша перспектива

Серед головних подій виставки – ніколи раніше не бачений портрет принцеси Діани, зроблений Девідом Бейлі у 1988 році. На відміну від її звичайного теплого та привабливого погляду, Діана виглядає більш стриманою на цій фотографії, демонструючи діапазон своїх емоційних проявів.

Вплив соціальних мереж

У цифрову епоху соціальні мережі змінили спосіб використання королівською родиною фотографії. За допомогою таких платформ, як Instagram та Twitter, вони можуть ділитися відвертими моментами зі своїми підписниками, сприяючи більш особистому зв’язку.

Майбутнє королівської фотографії

Оскільки технології продовжують розвиватися, роль фотографії у суспільному сприйнятті королівської родини, ймовірно, зміниться. Однак її здатність з’єднувати монархію з її підданими залишається незмінною.

Роль фотографії у кризові часи

У часи загальнонаціонального горя чи святкування фотографія відіграє вирішальну роль у відображенні емоцій та колективного досвіду королівської родини та громадськості. Вона надає візуальний запис як викликів, так і перемог, з якими стикається монархія.

Невмируща сила фотографії

Фотографія стала невід’ємною частиною спадщини британської королівської родини. Вона сформувала її публічний імідж, демократизувала її присутність і закарбувала особисті моменти, які знаходять відгук у громадськості. “Життя крізь королівську лінзу” є свідченням невмирущої сили фотографії у встановленні зв’язку між монархією та її підданими.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Фотографія

Мистецтво неоднозначності: сила фотографії натякати

by Кім
written by Кім

Мистецтво неоднозначності: сила фотографії натякати

У сфері фотографії те, що тонко натякається або навіть приховується, може бути таким же впливовим, як і те, що чітко відображається. Досвідчені фотографи розуміють силу загадковості у створенні переконливих зображень, які вирізняються на тлі надмірної відвертості вмісту у соціальних мережах.

Сила натяку

Таємничість і неоднозначність дозволяють глядачам взаємодіяти з зображенням на глибшому рівні. Вони заохочують глядачів використовувати свою уяву, викликати емоції та ставити гострі питання. Інтерпретація мистецтва залишається на розсуд спостерігача, сприяючи особистому зв’язку та тривалому впливу.

Важливість неоднозначності у фотографії

Неоднозначність у фотографії може набувати різних форм, таких як:

  • Приховані обличчя чи постаті
  • Контраст світла й тіні
  • Обрізка або кадрування, яке відтинає ключові елементи
  • Протиставлення несподіваних елементів

Ці прийоми створюють відчуття інтриги та невизначеності, яке приваблює глядачів і запрошує їх уважніше розглянути зображення.

Таємниця у фотоконкурсі Смітсонівського інституту

Щорічний фотоконкурс Смітсонівського інституту демонструє силу неоднозначності у фотографії. Цьогорічні переможні зображення є прикладом того, як таємниця може покращити враження глядача:

  • “Дикі гірські зайці у боротьбі”: Зображення Арнфінна Йохансена фіксує жорстоке протистояння між зайцями, але темрява та відсутність чітких деталей змушують глядачів замислитися про результат.
  • “Перший на голосуванні”: Фотографія Рорі Дойла самотньої жінки, яка чекає своєї черги проголосувати, викликає почуття рішучості та стійкості, але затінений задній план викликає питання щодо контексту та значення моменту.
  • “Великий цирковий намет на фестивалі Fringe у моря”: Знімок Ендрю Сміта з дрона, зроблений з повітря, показує яскравий шатер зверху та створює зачаровуючий візерунок, але відсутність видимого контексту змушує глядачів замислюватися про те, що міститься всередині.
  • “Льодяник”: Зображення Джонні Даба, на якому зображені жінки у лижних масках, що їдять льодяники у Токіо, викликає цікавість щодо їхньої особистості та історії, що стоїть за їхнім незвичайним зовнішнім виглядом.
  • “Вавилонська вежа”: Портрет Трейсі Вайтсайд жінки з вигадливою зачіскою та райдужною шиєю натякає на відчуття дивацтва та драматизму, але відсутність виразу обличчя додає нотку таємничості.

Неоднозначність природи

Фотографія природи часто процвітає завдяки неоднозначності. Непередбачуваність дикої природи та постійно мінливі умови можуть створювати зображення, які є одночасно красивими та загадковими:

  • “Погоня за носорогами”: Фотографія Прабіра Кумара Даса, на якій зображені атакуючі носороги, передає силу та небезпеку цих величних тварин, але розмите зображення та затінені деталі додають елемент напруги.
  • “Танцювальні силуети”: Зображення Аннемарі Юнг, на якому зображені танцівники, що виступають у Непалі, викликає відчуття руху та ритму, але відсутність чітких облич та темний фон створюють атмосферу сновидіння.

Подорожі та таємниця

Подорожня фотографія також може виграти від неоднозначності. Несподівані зустрічі та незнайоме оточення можуть призвести до створення образів, які є одночасно виразними та інтригуючими:

  • “Лід і полум’я”: Фотоgrafia Юепенг Бао, на якій зображений барвистий кратер у Китаї, є візуально приголомшливою, але віддалене розташування та відсутність людської присутності створюють відчуття чуда та віддаленості.

Збереження неоднозначності

Використовуючи силу неоднозначності у фотографії, важливо поважати та зберігати природні ландшафти та культури, які надихають на створення цих зображень. Ми повинні переконатися, що наша погоня за захоплюючими візуальними ефектами не ставить під загрозу цілісність об’єктів або середовища, які ми фотографуємо.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Фотографія

Kyrgyzstan’s Cities of the Dead: Exploring a Unique Cultural Legacy in Ancestral Cemeteries

by Жасмін
written by Жасмін

Інші світлі міста мертвих Киргизстану: подорож фотографа

Фотограф Маргарет Мортон вирушила у незвичайну подорож, щоб задокументувати родові кладовища Киргизстану, відомі як “міста мертвих”. Ці загадкові місця поховання, розкидані по всій віддаленій і гірській місцевості країни, полонили Мортон своєю вражаючою величчю і унікальним поєднанням культурних впливів.

Cпадщина предків у киргизькому ландшафті

Родові кладовища Киргизстану є свідченням багатої кочової спадщини країни. Киргизи, традиційні кочові скотарі, мають глибокий зв’язок зі своєю землею та глибоку повагу до своїх предків. Ця шана відображена у вишуканих поховальних спорудах, знайдених у містах мертвих.

Кладовища, часто розташовані на вершинах пагорбів або в долинах, нагадують мініатюрні міста зі складними мавзолеями, спорудами у формі юрт і величними пам’ятниками. Вони прикрашені символами та мотивами, які говорять про кочовий спосіб життя киргизів, їхню ісламську віру та вплив радянської епохи.

Культурне перехрестя в архітектурі кладовищ

Архітектура родових кладовищ Киргизстану є захоплюючим поєднанням культурних впливів. Ісламські символи, такі як зірка та півмісяць, прикрашають багато споруд поряд із символікою радянської епохи, включаючи серп і молот. Це поєднання відображає складну історію країни та співіснування різних культурних традицій.

Киргизька юрта, переносне кругле житло, є помітною рисою багатьох кладовищ. Металеві юрти, що з’явилися в радянську епоху, тепер стоять поряд із традиційними глиняними та дерев’яними спорудами. Ці юрти служать символічними домівками для померлих, представляючи кочовий спосіб життя та зв’язок киргизького народу зі своїми предками.

Гармонія навколишнього середовища та коло життя

Родові кладовища Киргизстану є не лише архітектурними дивами, а й невід’ємною частиною природного середовища країни. Споруди побудовані з місцевих матеріалів і спроектовані так, щоб гармонійно вписуватися в навколишній ландшафт. Вони підносяться з пустельної місцевості, повторюючи форми гір і пагорбів, що їх оточують.

З часом самі кладовища стають частиною ландшафту. Пам’ятники руйнуються і повертаються до землі, символізуючи коло життя та смерті. Киргизи не займаються активним збереженням кладовищ, вважаючи, що їм личить поступово зникати в природі.

Фотографічна подорож Маргарет Мортон

Фотографії Маргарет Мортон передають красу та культурне значення міст мертвих Киргизстану. Її чорно-білі зображення підкреслюють архітектурні деталі та взаємодію між спорудами та ландшафтом. Роботи Мортон привернули міжнародну увагу до цих унікальних місць поховання, підкресливши їхню художню та історичну цінність.

Збереження культурної спадщини

Хоча киргизи не займаються активним збереженням родових кладовищ, ведуться роботи з документування та збереження їхньої спадщини. Вчені та культурні організації працюють над тим, щоб зафіксувати архітектурне та культурне значення кладовищ.

Уряд Киргизстану також визнав важливість збереження цих унікальних місць і оголосив деякі з них заповідними зонами. Документуючи та зберігаючи міста мертвих, ми можемо гарантувати, що майбутні покоління зможуть оцінити та винести уроки з цієї надзвичайної культурної спадщини.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Фотографія

Бейсбольні картки фотографів: артпроєкт, що коментує комерціалізацію фотографії

by Кім
written by Кім

Картки бейсбольних фотографів: унікальний арт-проект

Передісторія

У 1970-х роках у фотографа Майка Менделя виникла дивовижна ідея: створити набір бейсбольних карток із зображенням відомих фотографів. Натхненний популярністю бейсбольних карток серед юних колекціонерів, Мендель прагнув грайливо прокоментувати зростаюче визнання фотографії як легітимної форми мистецтва.

Співпраця та виконання

За підтримки свого наставника Гері Меца та Роберта Гайнекена, який заснував програму фотографії в UCLA, Мендель вирушив у подорож країною, щоб сфотографувати 134 фотографів. Він звернувся до відомих митців, таких як Ансель Адамс та Імоджен Каннінгем, які охоче взяли участь у проєкті.

Сатиричний коментар

Картки бейсбольних фотографів були не просто колекцією портретів, вони були сатиричним коментарем щодо комерціалізації фотографії. Розміщуючи фотографів у бейсбольній формі та позах, Мендель висміював думку про те, що художники стають знаменитостями. Він також додав гумористичні деталі на звороті карток, такі як «Улюблений фотопапір» і цитати самих фотографів.

Вплив контркультури

Створення карток бейсбольних фотографів збіглося з соціальними та культурними потрясіннями 1960-х та 1970-х років. Фотографія відіграла вирішальну роль у документуванні несправедливості та протестів тієї епохи. Проєкт Менделя відображав мінливе ставлення до фотографії, яка більше не розглядалася як просто технічна навичка, а як потужний інструмент для соціальних коментарів.

Визнання та спадщина

Картки бейсбольних фотографів швидко здобули визнання та популярність. Вони були представлені у великих виданнях, таких як Sports Illustrated і Newsweek, а музеї влаштовували зустрічі з обміну картками, щоб зібрати набори. Оригінальний тираж із 402 000 карток став рідкісним колекційним предметом, а повні набори продаються за тисячі доларів.

Перевидання та збереження

Останнім часом Мендель перевидав картки бейсбольних фотографів у вигляді набору в коробці під назвою «Good 70s». Цей набір містить репродукції оригінальних карток, а також раніше неопубліковані роботи з архівів Менделя. Перевидані картки мають покращену якість зображення і постачаються з пачкою фальшивої жуйки, що зберігає ностальгічний елемент оригінального проєкту.

Значення та вплив

Картки бейсбольних фотографів залишаються вагомим внеском в історію фотографії. Вони не лише відображають особистості та стилі відомих фотографів, а й відображають мінливий культурний ландшафт 1970-х років. Граючи зі стереотипами та розмиваючи межі між мистецтвом і комерцією, Мендель кинув виклик традиційним уявленням про художню легітимність і відкрив нові можливості для медіуму фотографії.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Фотографія

Фотожурналістика: сила образів в оповідях

by Жасмін
written by Жасмін

Фотожурналістика: сила образів в оповідях

Народження фотожурналістики

Часопис Life, заснований у 1936 році, відіграв важливу роль у розвитку фотожурналістики, якою ми її знаємо сьогодні. Його фотографи були піонерами в техніці, яка здійснила революцію у способі висвітлення новин і їх подачі громадськості.

Перспектива фотографа

На відміну від письменників, які можуть збирати інформацію за допомогою інтерв’ю, фотожурналісти повинні безпосередньо взаємодіяти зі своїми об’єктами зйомки. Вони повинні фіксувати моменти щирих емоцій і дій, що вимагає унікального поєднання технічних навичок та вміння розкривати людські історії.

Свідчення історії

Фотографи Life стали свідками одних з найважливіших подій XX століття, від Другої світової війни до руху за громадянські права. Їхні знімки стали потужним візуальним записом цих важливих часів, надаючи читачам безпосередній погляд на людський досвід серед хаосу та конфліктів.

Вплив технологій

Удосконалення фотографічної техніки, такі як високошвидкісна плівка та компактні камери, дозволили фотографам Life фіксувати людську діяльність у природних умовах. Цей стиль відвертої фотографії переніс читачів у саме серце повсякденного життя, розкриваючи складність і нюанси людської поведінки.

Симбіотичні стосунки з радіо

Фотожурналістика та радіо встановили симбіотичні стосунки, причому Life заповнювало прогалину у візуальному оповіданні, яку не могло забезпечити радіо. Однак поява телебачення поставило нові виклики, що спонукало Life прийняти кольорову фотографію у 1960-х роках.

Типізація фотографів

У міру зростання штату фотографів Life фотографи часто асоціювалися з певною спеціалізацією. Наприклад, Дмитро Кессель став відомим своїми виразними зображеннями релігійної архітектури, тоді як культова фотографія Альфреда Ейзенштадта, на якій моряк цілує медсестру на Таймс-сквер, закріпила його репутацію майстра людських емоцій.

Фотограф як митець

Хоча багато фотожурналістів розглядають себе насамперед як журналістів, їхня робота часто виходить за рамки документалістики та входить у сферу мистецтва. Найкраща фотожурналістика фіксує не лише факти події, а й емоції та приховані істини, які неможливо передати лише словами.

Спадщина Life

Фотографи журналу Life створили одні з найвідоміших і незабутніх зображень в історії. Їхня робота продовжує надихати фотографів і оповідачів і сьогодні, демонструючи перетворюючу силу образів, що інформують, захоплюють і пов’язують нас зі світом навколо.

Приклади фотожурналістики Life

  • Жахливі фотографії Маргарет Бурк-Уайт про німецьке бомбардування Москви
  • Пронизливий знімок Девіда Дугласа Дункана про капрала, який іде через полеглих товаришів у Кореї
  • Реакція члена екіпажу вертольота Ларрі Берроуза на смерть молодого лейтенанта у В’єтнамі
  • Відвертий портрет Йозефа Геббельса роботи Ейзенштадта, що розкриває зухвалість нацистської влади
  • Щирий погляд Леонарда Маккомба на життя молодої жінки, яка починає свою кар’єру
  • Документація В. Юджина Сміта про повсякденну роботу сільського лікаря у сільській місцевості Колорадо

Це лише кілька прикладів із незліченних історій і моментів, зафіксованих фотографами Life. Їхня спадщина є свідченням незмінної сили фотожурналістики фіксувати та інтерпретувати історію, даючи нам глибше розуміння самих себе та нашого спільного людського досвіду.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Фотографія

Бібліотека Конгресу США розкриває свої колекції: 440 фотографій, що розповідають історію Америки

by Жасмін
written by Жасмін

Бібліотека Конгресу США представляє приховане: 440 рідкісних знімків з минулого Америки

Фотографічні архіви розкрито

Бібліотека Конгресу із гордістю представляє виставку “Не страус: та інші зображення з бібліотеки Америки”, на якій представлено 440 непересічних фотографій з її величезних архівів. Ці зображення, що охоплюють три століття, пропонують захоплюючий погляд на культурну спадщину країни.

Кураторство візуальної мозаїки

Понад рік ретельних досліджень і кураторства було витрачено на відбір цих фотографій. Почесний куратор Енн Вілкс Такер прагнула представити різноманітне та інклюзивне відображення Америки, що охоплювало різні регіони, релігії та демографічні дані. Результатом стала колекція, яка підносить маловідомі зображення до статусу знакових поруч із відомими шедеврами.

Від дагеротипів до цифрових зображень

Виставка простежує еволюцію фотографії від її ранніх днів до сьогодення. Відвідувачі можуть помилуватися “першим у світі селфі” Роберта Корнеліуса 1839 року, найдавнішим відомим портретом Гаррієт Табмен та знімком 2006 року пари, яка обідає у Wendy’s на Хелловін.

За межами очевидного

Назва виставки “Не страус” заохочує глядачів ставити під сумнів свої припущення та заглиблюватися в історії, що стоять за зображеннями. Як зазначила теоретик фотографії Сьюзен Зонтаг, фотографії є як об’єктивними записами, так і особистими інтерпретаціями реальності.

Вікно в історію

Ці фотографії слугують потужними точками доступу до американської історії. Вони фіксують моменти гламуру, поклоніння, винаходів, хоробрості, гумору, жорстокості та кохання. Вони пропонують уявлення про життя звичайних людей та надзвичайні події, що сформували націю.

Оцифровано для зручного доступу

Щоб розширити можливості доступу громадськості, Бібліотека Конгресу оцифрувала високоякісні версії оригінальних зображень. Сотні раніше не бачених знімків також доступні в Інтернеті, багато з яких можна безкоштовно використовувати для загального користування.

Співпраця Annenberg-LOC

“Не страус” — це спільний проєкт Бібліотеки Конгресу та Annenberg Space for Photography в Лос-Анджелесі. Виставка триватиме до 9 вересня 2018 року, вхід вільний.

Дослідження минулого Америки

Завдяки цій виставці Бібліотека Конгресу прагне ознайомити громадськість із неймовірними ресурсами, доступними в її фотографічних архівах. Ці зображення надають унікальну та безцінну можливість зрозуміти та оцінити багату культурну спадщину Америки.

Додаткові моменти:

  • “Balanced Rock, Garden of the Gods, Colorado” (1908) передає велич американського Заходу.
  • “Солдати союзників, один із перев’язаною головою, сидять на землі під час Першої світової війни” (1914-18) зображає жахи війни.
  • “Nice Feather Duster” (1891) демонструє химерного та пам’ятного торговця.
  • “Брунхільда” (1936) розкриває грайливу сторону фотографії із зображенням кота у шоломі вікінга.
  • “Портрет Гаррієт Табмен” (1868-69) вшановує спадщину хороброї аболіціоністки.
  • “Культурист Джин Янтцен із дружиною Пет та одинадцятимісячним сином Кентом” (1947) демонструє силу та рішучість американської сім’ї.
  • “Автопортрет Роберта Корнеліуса” (1839) відзначає новаторський момент в історії фотографії.
  • “Мати-переселенка” (Дороті Ланж, 1936) – знаковий образ Великої депресії.
  • “Не страус” (1930) зображує актрису Айлу Бевін із призовою гускою, що спонукає глядачів переосмислити своє сприйняття.
0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Фотографія

Фотографія для людей з вадами зору: світло і уява як інструменти самовираження

by Зузана
written by Зузана

Фотографи з вадами зору: дослідження світу через світло і уяву

Соня Собіратс: шлях трансформації

Зіткнувшись з труднощами, Соня Собіратс знайшла розраду та самовираження у фотографії. Втративши зір через глаукому, вона розпочала надзвичайну подорож, використовуючи світло та уяву, щоб створювати вражаючі зображення.

Фотографії Собіратс — це не просто зображення світу, яким вона його бачить; це яскраві вирази її спогадів, емоцій та переживань. Вона фіксує моменти зі своїх прогулянок парком чи зустрічей на вулиці, відтворюючи їх у своїй студії за допомогою помічників і моделей.

Творчий процес: малювання світлом

Творчий процес Собіратс є свідченням її стійкості та винахідливості. За допомогою своїх помічників, які організовують сцену, вона використовує різні джерела світла, зокрема ліхтарики та гірлянди, щоб висвітлити деталі в кадрі. Затвор залишається відкритим протягом тривалого часу, що дозволяє їй рухатися в кадрі, як танцівниця, малюючи зображення світлом.

“Ви потрапляєте у зображення і забуваєте про те, що вас оточує, і що ви сліпі, — каже Собіратс. — Наш розум безмежний. Ви можете знову і знову переглядати все і отримувати всю необхідну інформацію”.

Бачити за допомогою колективу фотографів: спільнота візіонерів

Собіратс не самотня у своєму прагненні до художнього вираження через фотографію. Вона є членом Seeing With Photography Collective, групи, до якої входять як зрячі, так і люди з вадами зору. Ця спільнота надає підтримку, натхнення та платформу для фотографів із вадами зору, щоб вони могли ділитися своєю роботою.

Невидимий зір: розширення меж сприйняття

У 2009 році Каліфорнійський музей фотографії продемонстрував талант фотографів із вадами зору на виставці під назвою “Невидимий зір”. Куратор Дуглас Маккалло, сам фотограф, пояснює важливість цієї роботи:

“Уся траєкторія сучасного мистецтва протягом останніх 100 років була спрямована до концепції ментальної конструкції, і фотографія людей із вадами зору походить саме звідти”, — каже Маккалло. “Спочатку вони створюють цей образ у своїй голові — дійсно детальні, цілком усвідомлені бачення, — а потім втілюють якусь версію цього бачення у світ, щоб ми всі могли це побачити”.

Роль звуку та запаху у фотографії для людей із вадами зору

Для фотографів із вадами зору світ сприймається через багатий гобелен звуків, запахів і фактур. Собіратс покладається на ці чуттєві сигнали, щоб відтворити свої спогади та враження на своїх фотографіях.

“Я пам’ятаю звук листя, яке шелестить на вітрі, запах квітів у парку, — каже вона. — Саме це я намагаюся передати на своїх фотографіях”.

Вплив сліпоти на художній вираз

Сліпота створює унікальні виклики для фотографів, але також відкриває можливості для творчих досліджень. Покладаючись на свою уяву та чуттєве сприйняття, фотографи з вадами зору створюють зображення, які кидають виклик нашим припущенням про зір і природу мистецтва.

Їхня робота розширює межі фотографії, демонструючи, що художній вираз не обмежується фізичними обмеженнями. Натомість це свідчення сили людського духу долати труднощі та знаходити красу в несподіваних місцях.

Приклади фотографії для людей із вадами зору

Фотографії Собіратс є свідченням краси і сили фотографії для людей із вадами зору. Її зображення передають суть її переживань, запрошуючи глядачів побачити світ з іншої точки зору.

Інші відомі фотографи з вадами зору:

  • Майкл Най: Відомий своїми абстрактними та експериментальними фотографіями, які досліджують взаємозв’язок світла та темряви.
  • Піт Екерт: Використовує техніку під назвою “гаптична фотографія”, щоб створювати зображення, відчуваючи текстуру та контури об’єктів.
  • Євген Бавчар: Словенський фотограф, який використовує фотографію, щоб документувати свій досвід незрячої людини.

Ці фотографи та багато інших розширюють межі фотографії та кидають виклик нашому розумінню того, що означає бачити. Їхня робота є свідченням непохитного людського духу та сили мистецтва долати фізичні обмеження.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Фотографія

Едвард С. Кертіс та спадщина фотографії корінних американців

by Кім
written by Кім

Едвард С. Кертіс та спадщина фотографії корінних американців

Едвард С. Кертіс: документування життя корінних американців

Едвард С. Кертіс був відомим фотографом, який присвятив своє життя документуванню життя корінних американців. У період з 1907 по 1930 рік він багато подорожував Північною Америкою, зробивши понад 40 000 знімків людей з понад 80 різних племен. Роботи Кертіса включали не лише фотографії, а й записи пісень корінних народів на воскових циліндрах і письмові описи історій, історій та біографій.

Найамбітнішим проєктом Кертіса була 20-томна серія під назвою «Північноамериканські індіанці». Ця монументальна праця була визнана «найамбітнішим видавничим підприємством з часів виходу Біблії короля Якова». Сьогодні понад 1000 зображень Кертіса доступні в Інтернеті через Бібліотеку Конгресу.

Спадщина Кертіса та її вплив на стереотипи про корінних американців

Хоча роботи Кертіса були високо оцінені за їхню художню цінність і внесок у документування культури корінних американців, вони також увічнювали певні стереотипи. Кертіс часто зображав корінних американців як стоїчних і зникаючих, підсилюючи міф про те, що вони були вимираючою расою. Його фотографії впливали на те, як багато американців сприймали корінні народи протягом наступних десятиліть.

Сучасні художники-корінні американці кидають виклик спадщині Кертіса

Останніми роками сучасні художники-корінні американці кинули виклик спадщині Кертіса і намагалися представити більш нюансований і автентичний портрет свого народу. Такі художники, як Памела Дж. Пітерс, Зіг Джексон, Венді Ред Стар і Вілл Вілсон, використовують фотографію, мультимедіа та інші форми мистецтва для дослідження питань ідентичності, культури та репрезентації.

Памела Дж. Пітерс: повернення історії корінних американців

Памела Дж. Пітерс, фотографка і режисерка з народу навахо, стверджує, що стереотипи Кертіса зберігаються і донині. Вона використовує свої роботи, щоб кинути виклик цим стереотипам і повернути власну історію. У своїй серії автопортретів «Чотири пори року» Пітерс носить традиційний одяг, але при більш детальному розгляді глядач може побачити, що фон підтримується кнопками, тварини є надувними іграшками, а целофан використовується для імітації води. Через своє мистецтво Пітерс робить потужну заяву про повернення власної історії.

Зіг Джексон: руйнування стереотипів

Зіг Джексон, також відомий як Восходящий Бізон, є фотографом племен манданів, хідатса і арікара, чиї роботи відомі тим, що руйнують стереотипи. Його серії «Індіанець, що фотографує туриста, який фотографує індіанця» і «Індіанець, що фотографує туриста, який фотографує священні місця», ставлять під сумнів роль самої фотографії і комерціалізацію культури корінних американців.

Венді Ред Стар: дослідження ідентичності та культури

Венді Ред Стар — мультимедійна художниця з Портленда, на роботи якої вплинули її культурна спадщина і виховання в резервації Апсалуке. Її фотографії поєднують стереотипні та автентичні образи для дослідження питань ідентичності та культури. У своїй серії «Лікар Ворона» Ред Стар змінює знайомі зображення відомого лідера корінних американців за допомогою нотаток і додаткової інформації, іноді проводячи паралелі з собою.

Вілл Вілсон: заміна портретів Кертіса

Вілл Вілсон, фотограф народу дайн, намагається замінити портрети, зроблені Кертісом, власною документальною місією. У його роботах використовуються «феротипи», які допомагають грати з часом. Він також співпрацює зі своїми моделями для створення портретів, замість того, щоб вказувати їм позуватися певним чином.

Роль мистецтва в боротьбі зі стереотипами та сприянні порозумінню

Робота цих сучасних художників-корінних американців є надзвичайно важливою для боротьби зі стереотипами та сприяння більш нюансованому розумінню культури корінних американців. Через своє мистецтво вони кидають виклик домінуючим наративам про корінних жителів і пропонують нові перспективи щодо їхньої історії, ідентичності та досвіду.

0 comment
0 FacebookTwitterPinterestEmail
Newer Posts
Older Posts