Спінозавр: Могутній напівводний динозавр
Відкриття та ідентифікація
У 1915 році німецький палеонтолог Ернст Штромер фон Рейхенбах описав дивний скам’янілий скелет динозавра з Єгипту, якому він дав назву Spinosaurus aegyptiacus, що означає «єгипетський колючий ящір». Скам’янілість включала хребці та фрагмент черепа, але роботу Штромера було перервано піднесенням нацистського режиму та знищенням останків спінозавра внаслідок авіаудару союзників.
У 2008 році палеонтолог Нізар Ібрагім вирушив до Сахари на пошуки африканських скам’янілостей динозаврів. Місцевий мисливець за скам’янілостями показав йому кістку у формі леза, яка нагадувала шипи спінозавра. Ібрагім привіз скам’янілість назад до Марокко, а потім виявив, що Музей природознавства Мілана придбав частковий скелет спінозавра.
Ібрагім та його колеги відстежили джерело кісток до печери на схилі скелі у формаціях скам’янілостей Кем-Кем у Марокко. Подальші розкопки виявили більше шипів та інших кісток спінозавра, підтвердивши, що цей зразок належав до того самого виду, описаного Штромером понад століття тому.
Фізичні характеристики та адаптації
Спінозавр був неймовірно великим динозавром, довжина якого досягала 50 футів (близько 15 метрів), що на 9 футів (близько 2,7 метрів) перевищувало розмір тиранозавра рекса. Його найхарактернішою рисою були довгі, схожі на вітрила шипи на хребцях спини, які могли досягати висоти 6,5 футів (близько 2 метрів).
Спінозавр також мав низку адаптацій, які свідчать про те, що він був напівводним. Його довга, вузька морда та ніздрі, розташовані посередині черепа, дозволяли йому занурювати голову під час полювання. Він також мав нейроваскулярні щілини, подібні до тих, що зустрічаються у крокодилів, які могли допомогти йому відчувати здобич під водою.
Спінозавр мав довгу шию, як у чаплі чи лелеки, а його потужні, озброєні кігтями руки були добре пристосовані для лову та поїдання риби. Його таз був невеликим, але прикріплений до сильних, коротких ніг, подібних до стародавніх предків китів. Його великі ступні мали плоскі кігті, які могли бути корисними для плавання.
Водний спосіб життя
Унікальні адаптації спінозавра підтримують теорію про те, що він проводив значну кількість часу у воді. Його слабо з’єднані хвостові кістки могли дозволити йому рухатися вперед, як риба, а щільно упаковані кістки нагадують кістки пінгвіна.
Попередній аналіз ізотопів кисню показав, що спінозавр був рибоїдом, який переважно харчувався рибою. Його конічні зуби та потужні кігті були б ефективні для лову та споживання водної здобичі.
Функція вітрила
Функція схожих на вітрила шипів спінозавра все ще залишається загадкою. Деякі дослідники припускають, що вони могли використовуватися для демонстраційних цілей, сигналізуючи іншим тваринам про його розмір та вік. Інші припускають, що вони могли використовуватися як терморегулюючий пристрій, допомагаючи поглинати тепло від сонця.
Значення та вплив
Відкриття спінозавра здійснило революцію в нашому розумінні еволюції та поведінки динозаврів. Воно кидає виклик традиційному погляду на динозаврів як виключно наземних тварин і передбачає, що деякі види могли адаптуватися до напівводного способу життя.
Унікальні адаптації спінозавра спричинили дебати та подальші дослідження еволюції водних рептилій та різноманітності поведінки динозаврів. Це слугує нагадуванням про неймовірну пластичність та адаптивність життя на Землі.
Виставка та документальний фільм National Geographic
Виставка під назвою «Спінозавр: Загублений гігант крейди» зараз демонструється в Музеї National Geographic у Вашингтоні, округ Колумбія. Виставка представляє цифрову модель, 3D-скелет та реалістичний рендеринг Spinosaurus aegyptiacus.
National Geographic і NOVA також покажуть спеціальний документальний фільм про спінозавра на PBS 5 листопада о 21:00. У документальному фільмі буде досліджено наукові відкриття та значення цього надзвичайного динозавра.
