Песні новогвінейських собак знову знайдено у дикій природі
Відкриття вимерлого виду
Протягом десятиліть вважалося, що новогвінейська співаюча собака вимерла у дикій природі. Однак нове генетичне дослідження підтвердило, що популяція цих унікальних собак все ще існує у гірських районах Папуа‑Нової Гвінеї.
Новогвінейська співаюча собака відома своїм характерним завиванням, завдяки якому і отримала свою назву. Вона тісно споріднена з австралійським дінго та домашніми собаками, проте має унікальний генетичний склад, який її відрізняє.
Експедиція у дику природу
У 2016 році експедиція під керівництвом Джеймса МакІнтайра, президента Фонду диких собак високогір’я Нової Гвінеї, вирушила у важкодоступні райони навколо шахти Грасберг у Папуа‑Новій Гвінеї. Команда зібрала фотографії та зразки випорожнень диких собак, які нагадували новогвінейську співаючу собаку.
Генетичний аналіз
У 2018 році дослідники повернулися, щоб зібрати кров’яні зразки у трьох диких собак. Ці зразки були використані для секвенування геномів собак і порівняння їх ДНК з ДНК утримуваних у неволі новогвінейських співаючих собак та інших порід.
Генетичний аналіз показав, що високогірські дикі собаки дійсно становлять залишкову популяцію новогвінейських співаючих собак. Важливо, що дика популяція значно більш генетично різноманітна, ніж популяція у неволі, яка походить лише від восьми особин і сильно інбридована.
Наслідки для збереження виду
Відкриття дикої популяції новогвінейської співаючої собаки має важливі наслідки для збереження. Генетично різноманітна дика популяція надає цінну можливість повернути оригінальну генетику у популяцію у неволі та підвищити її довгострокову життєздатність.
Елейн Острендер, генетик у Національному інституті досліджень людського геному США та співавтор дослідження, підкреслює важливість диких собак для біології збереження: «Це дає нам фантастичну можливість повернути оригінальну генетику цих собак у цю консерваційну популяцію».
Погляд у процес одомашнення собак
Геном диких співаючих собак також дає уявлення про історію одомашнення собак. Найближчими одомашненими родичами цих собак є східноазіатські породи, включаючи чао чао, акіту та сиба-іну. Це свідчить про те, що співаюча собака могла відокремитися від предків цих порід тисячі років тому, коли люди та їхні собачі супутники мігрували до Океанії.
Острендер зазначає, що геном диких співаючих собак надає «втрачений шматок, якого раніше у нас не було», що може допомогти прояснити складну історію одомашнення собак.
Поточні дослідження та зусилля зі збереження
Потрібно подальше дослідження, щоб краще зрозуміти екологію, поведінку та генетичне різноманіття диких новогвінейських співаючих собак. Проводяться заходи зі збереження, спрямовані на захист цих собак і їхнього середовища існування, щоб забезпечити їхнє виживання для майбутніх поколінь.
Відкриття новогвінейської співаючої собаки є свідченням стійкості природи та важливості постійних зусиль зі збереження. Ці унікальні собаки, які колись вважалися назавжди втраченими, знову знайдено, і вони відкривають цінні інсайти про історію та різноманіття собачого світу.
